Убезпечення життя

Перші українські терміни страхової діяльності з’явилися тоді, коли, власне, і виник страховий бізнес в Україні – ще наприкінці XIX століття. На той час в документах замість терміну «страхувальник» використовувалась дефініція «обезпечуючий» (той що забезпечує, вселяє надію); замість «застрахований» – «обезпечений»; особа, на користь якої укладено договір страхування, – «обдарований». Як бачимо, семантичне значення та фонетичне звучання цих термінів формували почуття надійності, спокою, безпеки, викликали позитивний настрій у громадян України, а відповідно, і довіру, тоді як нинішні терміни – страхова справа, страховик, страхувальник та інші, на жаль, містять у собі поняття страху, невизначеності, небезпеки, побоювання.

В англійській мові insurance, insure (корінь «sure») означає впевнений, або той, що впевнився; у французькій слова страхування та впевненість є омонімами, тобто вони звучать та вимовляються однаково – assurancе; в іспанській використовується слово seguro, тобто впевненість; в італійській assicurare означає забезпечити, гарантувати; а фраза «assicurare l’avvenire dei propri figli» означає «забезпечити майбутнє своїх дітей».

За сучасним тлумачним словником української мови, термін «убезпечати» означає «запевняти, заспокоювати, вселяти надію». Тож для того, аби потенційний клієнт був впевнений і думав про свій захист, а не боявся чогось, слід, на нашу думку, як на рівні законодавства, так і в мовних конструкціях, використовувати поняття «убезпечення життя», чітко визначивши сферу його вживання.

Олександр Залєтов – Голова наукової ради Українського науково-дослідного інституту